Злата Огневич — Пристрасть — текст песни

Залишу напевно минуле без жалю, крок собі на зустріч я зроблю.
Спитаю, у тиші: «Як бути? Що далі? Де той що люблю?» 
На межі надії, я чекати буду, сновидіння оживуть.

Приспів:
Зупиню мить мінливу,
серцю дам сліз гарячих 
і туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
сум як попіл розвію 
і собі я зізнаюсь, що люблю.

Видіння розтане, як потяг в туманах, мить на деньці серця збережу.
Спитаю у тиші: «Кохання – омана? Чом за ним тужу?»
І крізь сон неначе, знову я побачу все, що сталось на яву.

Приспів.
________

Зупиню мить мінливу,
серцю дам сліз гарячих 
і туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
сум як попіл розвію 
все зроблю щоб ти бачив, що люблю.

Salisu surely gone no sting, CROC sobi on zustrich I probly.
Will spitu, of silence: "Yak bootie? Shcho Dali? De the scho love?" 
On mezhi nad, I'm chekati, sevina ozhivut.

Propw:
Supinu the moment msnlive,
sercu ladies SLS garaci 
the first fog we Yak bed postelu.
Without wagny nich shrew,
sum Yak Popil to rosvo 
I I sobi sznews scho love.

Vidnna rostane, as a line in the mists of moment in Deniz serca will beregu.
Will spitu from silence: "Love – Oman? Chom him worry?"
I krzi sleep menace, znovu I palacu all, what happened in reality.

Propw.
________

Supinu the moment msnlive,
sercu ladies SLS garaci 
the first fog we Yak bed postelu.
Without wagny nich shrew,
sum Yak Popil to rosvo 
all probly dwellers ti say, that I love.